Перший Національний Український Конгрес

Увійти

До уваги учасників Першого Національного Українського Конгресу!

До уваги учасників Першого Національного Українського Конгресу! До уваги учасників Першого Національного Українського Конгресу!

Варіанти правок до даного законопроекту приймаються ще три тижні. 

Принципових змін робити не можна, лише дрібні поправки та доповнення.
Після закінчення подачі зауважень та пропозицій юридична група підготує документ для фінальної публікації, і згідно рішення Конгресу, Закон набуде чинності.

ПОПРАВКИ

до Кримінального Кодексу України та Кримінального процесуального Кодексу України, що пропонуються для прийняття

Першим Національним Українським Конгресом

(Редакція № 2)

 

ПРЕАМБУЛА:

1.    Враховуючи стан «внутрішньої окупації», якій склався зараз в України, головним чинником якого є абсолютне панування у всіх сферах суспільного життя кримінального компрадорського «олігархату»: привласнення ним усіх гілок державної влади, органів державної влади та місцевого самоврядування, наслідками чого є руйнація національної економіки, злочинність, тотальна корумпованість і кругова порука органів усіх гілок державної влади та місцевого самоврядування, неоголошений геноцид українського народу заради понадзбагачення невеликої купки олігархів та їх посіпак, Перший Національний Український Конгрес (далі – Конгрес) ставить за ГОЛОВНУ мету своєї діяльності: повернення держави Україна до правого поля, реальне встановлення цивілізованих та правових відносин між органами державної влади та народом України, суспільством, фактичне виконання органами державної влади принципів будь-якої сучасної демократичної держави: законності, верховенства права та права особи на щастя.

2.    Враховуючи заплутаність і невизначеність існуючого кримінального законодавства України по злочинах, що фактично вчиняються, насиченість його різноманітними прихованими та відкритими вадами та колізіями, що дає фактичну можливість уникнути кримінальної відповідальності тім особам, групам осіб та організаціям, що чинять фактичні злочини проти народу України та суспільства, а також для забезпечення досягнення мети діяльності Конгресу, зазначеної у п. 1 цієї преамбули, Конгрес вважає за необхідне внести до діючого Кримінального Кодексу України (далі – КК) та діючого Кримінального процесуального Кодексу України (далі – КПК) наступні поправки згідно переліків, що додаються.

3.    Конгрес усвідомлює, що запропоновані поправки до КК і КПК є НОВОВВЕДЕННЯМИ, а не є просто звичайними доповненнями або змінами. Тому, Конгрес вважає внесення даних НОВОВВЕДЕНЬ саме як поправок, що принципово корегують і виправляють несправедливі, антинародні та злочинні норми, що втілені на цей час в існуючі КК і КПК.

 

Додаток 1

ПЕРЕЛІК ПОПРАВОК

до діючого Кримінального Кодексу України

 

І. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА.

§1: НОВОВЕДЕННЯ щодо визначення покарання, його мети та видів.

1.  Існуючі поняття та призначення покарань (ст. 50 діючого КК) НЕВІДПОВІДАЮТЬ дієвим заходам щодо реалізації мети діяльності Конгресу, визначеної у п. 1 преамбули цих поправок.

2.  Так, ст. 50 існуючого КК визначає таке поняття покарання та його мету:

1. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

3. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Втім, є очевидним, що частина 3 цієї статті перебуває у протиріччі з частиною 2 цієї ж статті, і таке протиріччя фактично унеможливлює виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

3. Є доцільним викласти ч. 3 ст. 50 існуючого КК в такій редакції: «Головною метою покарання є запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, але, для досягнення головної мети, покарання може як завдати фізичних страждань так і принизити людську гідність засудженого з метою його виправлення.».

 

§2: НОВОВЕДЕННЯ щодо видів покарань.

1.   Існуючі визначені види покарань (ст. 51 діючого КК) НЕВІДПОВІДАЮТЬ дієвим заходам щодо реалізації мети діяльності Конгресу, визначеної у п. 1 преамбули цих поправок.

2.   Так, ст. 51 існуючого КК визначає такі види покарань до засуджених (осіб, визнаних винними у вчиненні злочину судом):

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

4) громадські роботи;

5) виправні роботи;

6) службові обмеження для військовослужбовців;

7) конфіскація майна;

8) арешт;

9) обмеження волі;

10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

11) позбавлення волі на певний строк;

12) довічне позбавлення волі.

Втім, є очевидним, що зазначені види покарань НЕ Є ДІЄВИМИ в умовах панування і Україні «олігархату» і не забезпечують РЕАЛЬНЕ виконання мети покарання – виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

3.   Є доцільним, викласти ст. 51 існуючого КК в такій редакції: «До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань:

1)       штраф;

2)       фізичні покарання;

3)       позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

4)       позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

5)       громадські роботи;

6)       виправні роботи;

7)       службові обмеження для військовослужбовців;

8)       конфіскація майна;

9)       арешт;

10)   обмеження волі;

11)   тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

12)   позбавлення волі на певний строк;

13)   каторжні роботи;

14)   довічне позбавлення волі;

15)   позбавлення життя».

 

Стаття 1. Фізичні покарання.

Частина 1. Фізичні покарання – це побиття засудженого батогом, палками, або інші заходи фізичного впливу.  Фізичні покарання не обмежуються певним вичерпним переліком і встановлюються судом для кожного засудженого індивідуально – в залежності від ступеню встановленої вини засудженого, його суспільної поведінки до та під час вчинення злочину – з метою виправлення засудженого та (або) запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Частина 2. Фізичне покарання разом зі штрафом є первинним видом покарання і не має на меті навмисне каліцтво або насильницьке позбавлення життя засудженого. Фізичне покарання має більш превентивний та виховний характер ніж карний і повинно сприяти виправленню засудженого та (або) запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

 

Стаття 2. Каторжні роботи.

Частина 1. Каторжні роботи включають в себе залучення засуджених до них до тяжких і тривалих фізичних робіт, а також до робіт по ліквідації аварій, стихійних лих, інших робіт, що прямо чи опосередковано пов’язані з небезпекою для здоров’я та (або) ризиком для життя.

Частина 2. Каторжні роботи є основним видом покарання за тяжкі та особливо тяжкі злочини.

 

Стаття 3. Позбавлення життя.

Частина 1. Позбавлення життя – це насильницьке позбавлення життя засудженого через повішання, розстріл, або в інший спосіб, що відповідає ступеню вини засудженого і встановлюються судом на власний розсуд з метою запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Частина 2. Позбавлення життя – є віщою мірою покарання, яка відповідає ступеню вини засудженого і застосовується лише до осіб, що вчинили особливо тяжкі злочини та (або) не виправились після відбування більш легких видів покарання за попередні злочини. Позбавлення життя застосовується лише до особи, що винна у злочині, внаслідок якого зазнала смерті хоча б одна особа.

 

§3: НОВОВЕДЕННЯ щодо визначення співучасників злочину.

1.  Існуючі види та визначення співучасників злочину (ст. 27 діючого КК України) НЕВІДПОВІДАЮТЬ сучасним реаліям суспільного життя в Україні і дозволяють УНИКНУТИ кримінальної відповідальності замовнику (беніфіциару) злочину.

2. Так, частина 1 ст. 27 існуючого Кодексу визначає такі види співучасників злочину поряд із виконавцем: організатор, підбурювач та пособник. Частинами 2-5 цієї статті визначаються дані види співвиконавців:

2. Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом.

3. Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

4. Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

5. Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Втім, є очевидним, що організатор, підбурювач та пособник можуть не бути замовником (беніфіциаром) злочину в інтересах якого даний злочини і вчинявся, так як беніфіциар, з метою уникнення кримінальної відповідальності за злочин, може діяти через підставного організатора, не являючись водночас ані підбурювачем ані посібником.

3. Є доцільним викласти  ч. 1 ст. 27 існуючого Кодексу в такій редакції: «Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є замовник (беніфіциар), організатор, підбурювач та пособник».

4. Є доцільним додати до ст. 27 існуючого Кодексу частину 1(прим) такого змісту: «Замовник (беніфіциар) є особа, яка в інтересах якої даний злочин вчинявся і яка є дійсним організатором злочину».

 

ІІ. СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА.

§1: НОВОВЕДЕННЯ щодо визначення складу злочинів та покарань за них.

 

Стаття 1. Рейдерство.

Частина 1. Рейдерство – будь-яки дії з метою незаконного відчуження права власності з використанням захоплення, шахрайства, будь-якого підроблення документів, підкупу, шантажу і силового тиску, зокрема – будь якого фізичного або психологічного впливу, на представників юридичних органів, працівників підприємства чи бізнесу, власників, тощо.

Частина 2. Рейдерство – є суспільно небезпечним діянням і особливо тяжким злочином. Усі співучасники даного злочину несуть однакову відповідальність – за максимальною мірою відповідальності, яка буде встановлена хоча б одному з усіх співучасників.

Частина 3. При застосуванні даної статті до обвинуваченого, будь-які обставини, що помягчують покарання – не враховуються і зменшення міри покарання не застосовується. Обтяжуючі обставини – враховуються в порядку, що встановлений діючим КК.

Частина 4. В залежності від заподіяних наслідків, покарання за рейдерство встановлюється у вигляді штрафу що встановлюється судом, розмір якого має ПОВНІСТЮ компенсувати усі наслідки даного злочину (зокрема – компенсація моральної та матеріальної шкоди потерпілим, заподіяної шкоди державним інтересам, шкоди навколишньому середовищу, тощо) та від 15 до 25 років каторжних робіт. У разі загибелі хоч однієї людини в наслідок рейдерства – встановлюється вища міра покарання у вигляді позбавлення життя.

 

Стаття 2. Тітуханство (екстремізм).

Частина 1. Тітуханство – змова і будь-які дії державних посадовців з будь-якими іншими фізичними особами з метою спрямувати останніх на дії щодо перешкоджання здійсненню громадянами своїх прав, зокрема – щодо мирного зібрання, вираження громадянами у будь-який  спосіб, що не заборонений законом, своєї політичної думки та волі, шляхом заподіяння цими іншими особами незаконного фізичного тиску та (або) впливу у вигляді нападу, залякування та (або) вчинення будь-якої іншої реальної та (або) уявної загрози для здоров’я, добробуту та життя громадян, що здійснюють свої громадянські права.

Частина 2. Тітуханство – є суспільно небезпечним діянням і особливо тяжким злочином. Усі співучасники даного злочину несуть однакову відповідальність – за максимальною мірою відповідальності, яка буде встановлена хоча б одному з усіх співучасників.

Частина 3. При застосуванні даної статті до обвинуваченого, будь-які обставини, що помягчують покарання – не враховуються і зменшення міри покарання не застосовується. Обтяжуючі обставини – враховуються в порядку, що встановлений діючим КК.

Частина 4. В залежності від заподіяних наслідків, покарання за тітуханство встановлюється у вигляді штрафу що встановлюється судом, розмір якого має ПОВНІСТЮ компенсувати усі наслідки даного злочину (зокрема – компенсація моральної та матеріальної шкоди потерпілим, заподіяної шкоди державним інтересам, шкоди навколишньому середовищу, тощо) та від 15 до 25 років каторжних робіт. У разі загибелі хоч однієї людини в наслідок тітуханства – встановлюється вища міра покарання у вигляді позбавлення життя.

 

Стаття 3. Корупція та корупційні злочини (джерело визначення та видів корупції: http://corruptua.org/koruptsiya/ ).

Частина 1. Корупція (від англ. to corrupt – псувати) – це використання особою, наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди. Корупція є складним, не досі вивченим і вкрай небезпечним суспільнім явищем. Будь-які дії з ознаками корупції є корупційним злочином. Поняття корупційного злочину включає в себе наступні його види. Наведені нижче види  корупційних злочинів не є вичерпними:

1) хабарництво:  отримання особою в будь-якому вигляді винагороди (хабара) за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої  їй влади чи службового становища;

2) розкрадання:  умисне незаконне обернення певним способом чужого майна на свою користь або користь інших осіб із корисливих мотивів з використанням посадового становища;

3) шахрайство: поведінка, націлена на обман або введення в оману приватної або юридичної особи з метою особистої вигоди або вигоди третьої сторонни;

4) вимагання: примушування приватної або юридичної особи сплатити гроші або надати інші цінності (хабар) в обмін на певні дії або бездіяльність;

5) зловживання:  зловживання владою або посадовим становищем, перевищення влади або посадових повноважень та інші посадові злочини, що вчиняються для задоволення корисливих чи інших особистих інтересів або інтересів інших осіб;

6) кумівство: перевага у наданні грошових коштів або іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів наближеним особам, родичам, призначення їх на будь-які посади в державних установах;

7) кримінальна приватизація: створення схем кримінальної приватизації об’єктів державної власності та практична реалізація таких схем;

8) корупційні оборудки – створення та використання в будь-яких органах державної влади, державних установах, органах місцевого самоврядування, тощо, схем поборів та відкатів;

9) приховування злочинів: лжесвідчення, саботаж (штучні неефективність та (або) затягування, тощо) розслідування злочинів, незаконне закриття кримінальних проваджень;

10) катування та (або) вбивство за замовленням та – умисне піддавання фізичним та (або) психічним тортурам, а також насильницьке позбавлення життя – за політичними, економічними або іншими суспільно значущими мотивами;

11) інші види: використання інформації, одержаної під час виконання посадових обов’язків, у корисливих чи інших особистих інтересах, необґрунтована відмова у наданні відповідної інформації, несвоєчасне її надання, надання недостовірної чи неповної публічної та (або) службової інформації; неправомірне втручання з використанням посадового становища у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкоджання виконанню ними своїх повноважень чи домагання прийняття неправомірного рішення.

Примітка: Відповідальність за хабарництво, вимагання, кумівство несуть як особи що вимагає та (або) отримує хабар, надає переваги наближеним особам та родичам так і особи, що дає хабар та приймає зазначені переваги (крім випадків залучення такої особи до спеціальних операції в такий спосіб компетентними органами).

Частина 2. Корупційний злочин – є тяжким або особливо тяжким злочином. Розмежувальним критерієм тяжкості певного корупційного злочину є його грошовий еквівалент, що встановлюється судом: якщо від дорівнює до 1000 у.о. (включно) – злочин вважається тяжким, якщо понад 1000 у.о. – злочин вважається особливо тяжким.

Частина 3. За тяжкий корупційний злочин встановлюється покарання у вигляді штрафу, що встановлюється судом, розмір якого має ПОВНІСТЮ компенсувати усі наслідки даного злочину (зокрема – компенсація моральної та матеріальної шкоди потерпілим, заподіяної шкоди державним інтересам, шкоди навколишньому середовищу, тощо) та обов’язкове позбавлення волі на строк від 6 місяців до 1 року в місцях позбавлення волі загального режиму. Після відбуття покарання до засуджених за тяжкі корупційні злочини застосовується ДОВІЧНЕ позбавлення права займати державні посади, що утримуються за рахунок Державного бюджету, та здійснювати підприємницьку діяльність на територіях будь-яких державних установ та організацій.

Частина 4. За особливо тяжкий корупційний злочин встановлюється покарання у вигляді каторжних робіт на строк за наступною формулою:

 

Примітка: розмір заподіяної шкоди враховується з урахуванням вимог щодо штрафу, зазначених у ч. 3 цієї статті.

Частина 5. Максимальний строк покарання за особливо тяжкий корупційний злочин не встановлюється. У разі загибелі хоч однієї людини в наслідок будь-якого виду корупційного злочину – встановлюється вища міра покарання у вигляді позбавлення життя.

Примітка: Після відбуття покарання до засуджених за особливо тяжкі корупційні злочини застосовується теж саме ДОВІЧНЕ ураження прав, що зазначено у ч. 3 цієї статті.

 

Додаток 2

ПЕРЕЛІК ПОПРАВОК

до діючого Кримінального процесуального Кодексу України

 

Стаття 1. Загальний порядок засудження за нововведенні злочини.

Частина 1. Враховуючі стан «внутрішньої окупації» в Україні на поточний час, вироки щодо винності та покарання осіб за вчинені ними злочини виносяться ЗАОЧНО компетентним судом, що буде визначений та (або) призначений Конгресом.

Частина 2. Враховуючі те, що зараз лише розпочато дійсно народну законотворчість, а також наявність невизначеності на цей час по багатьох процесуальних питаннях і неможливість застосування процесуальних норм, які визначені існуючим КПК, усі необхідні відомості для виконання вироку мають бути зазначені у самому тексті вироку.

 

Стаття 2. Загальний порядок виконання вироків щодо нововведених покарань.

Частина 1. Для запобігання можливим зловживанням з боку виконавця вироку, покарання проводиться з обов’язковою безперервною відео-фіксацією цієї події, копія якої обов’язково направляється до суду, що виніс відповідний вирок – як звіт про виконання даного вироку.

Частина 2. Під безперервну відео-фіксацію обов’язково здійснюється:

- встановлення особи засудженого та на підставі чого його особа встановлена (документ, що встановлює особу, показання не менш двох свідків, тощо);

- підтвердження або спростування засудженим його особистості, що була встановлена;

- доведення до засудженого повного тексту вироку, за яким має відбутися покарання та вручення йому копії даного вироку;

- підтвердження або спростування засудженим його вини у пред’явленому йому обвинуваченні;

- процес приведення вироку до виконання;

- огляд засудженого медичним фахівцем після виконання покарання.

Під час безперервної відео-фіксації засуджений має бути постійно в кадрі. Крім того, в кадрі повинні чітко відображуватись значення дати та часу подій, що фіксуються.  За рішенням відповідного суду дані відеоматеріали можуть бути оприлюднені частково або повністю.

Частина 3. Огляд засудженого медичним фахівцем (лікарем, фельдшером, або іншим фахівцем, що має достатню фахову підготовку) після виконання покарання проводиться для встановлення фізичного та психічного стану засудженого, ступеню спричинених йому тілесних ушкоджень, відсутності загрози для його здоров’я та життя, а при необхідності – для надання медичної допомоги для приведення засудженого до свідомості, або для встановлення факту смерті засудженого. Під час огляду медичний фахівець має чітко проголошувати послідовність своїх дій та результати цих дій, про що ним паралельно складається відповідна усна доповідь, що також фіксується безперервною відео-фіксацією (фіксується лише голос медичного фахівця, в кадрі – засуджений). Забороняється лишати засудженого на місті виконання вироку після виконання вироку у разі втрати ним свідомості без приведення його у свідомий стан (за винятком застосування до нього вищої міри покарання у вигляді позбавлення життя). У разі необхідності, засуджений має бути доставлений до місця, де йому може бути надана кваліфікована медична допомога.

 

Стаття 3. Загальний порядок відбування покарання на каторжних роботах.

Частина 1. На весь строк засудження до каторжних робіт перебувають у спеціалізованих каторжних таборах і не можуть відбувати покарання в інших місцях (тюрмах або колоніях).

Частина 2. На весь строк засудження до каторжних робіт позбавляються усіх виборчих прав.

Частина 3. На весь строк засудження до каторжних робіт перебувають в індивідуальних кайданах на верхні та нижні кінцівки.

Примітка: Під час робіт, перевезення та в інших необхідних випадках дозволяється звільняти засуджених від індивідуальних кайданів, але з обов’язковим застосуванням групових кайданів на верхні та (або) нижні кінцівки.

Частина 4. На весь строк засудження до каторжних робіт, засуджені працюють 6 днів на тиждень протягом 12-годинного робочого дня з 30-хвилинною перервою для прийняття їжі в обід.

Примітка: Засуджений має право обрати собі вихідний день індивідуально – за своїми власними релігійними переконаннями, власними потребами, тощо.

 

Стаття 4. Особливості порядку компенсації шкоди за корупційні злочини.

Частина 1. У разі загибелі засудженого під час відбування покарання за корупційні злочини, або припинення відбування ним встановленого покарання у будь-який інший спосіб (втеча, або встановлені діючим КК види звільнення від покарання) подальша компенсація заподіяної ним шкоди покладається на нього, або, у разі унеможливлення цього за будь-яких обставин – на його родичів за діючим законодавством України щодо спадщини – до ПОВНОЇ виплати.

Джерело: До уваги учасників Першого Національного Українського Конгресу

Завантажити документ

Остання зміна: Неділя, 03 червня 2018 09:17

Залишити коментар

Переконайтеся, що ви вводите (*) необхідну інформацію, де потрібно
HTML-код не допускається

20°C

Kyiv, Ukraine

Thunderstorms

Humidity: 83%

Wind: 17.70 km/h

  • 19 Aug 2018 26°C 18°C
  • 20 Aug 2018 27°C 17°C

Перший Національний Український Конгрес