Перший Національний Український Конгрес

Увійти

«Отже я хочу тобі розказати яким не треба бути Президентом». Rustam Tashbaev. 11.06.2018

«Відео Івану Бубенчику». Rustam Tashbaev. 11.06.2018 «Відео Івану Бубенчику». Rustam Tashbaev. 11.06.2018

Сесія між кандидатом у Президенти і його політтехнологом у прямому ефірі

      Іван, ти пам'ятаєш як все було. Прийшов останній день Конгресу, пройшли праймеріз, пройшов фінал праймеріз і люди проголосували за тебе. Ти пам'ятаєш цей момент, ти пам'ятаєш ці оплески, радість цих людей. Адже всі кандидати, які вийшли в фінал, були достойними людьми. І після цього у нас з тобою не було часу нормально поспілкуватися. Ми дали коротке спільне інтерв'ю. Мені вже надіслали відеофайл цього інтерв'ю і скоро воно буде викладено в мережі. 

      Іване я знаю, що ти чекаєш коли ми з тобою зберемося і обговоримо наступні кроки, майбутню політичну платформу, з якою ти підеш, я впевнений в цьому, на вибори Президента такої славної країни, якою є Україна. Я зараз не буду тобі казати нічого про те, яким ти повинен бути Президентом. Я хочу сказати тобі, яким ти, в жодному разі, не повинен бути Президентом. Я скажу тобі про це з точки зору іноземця, людини яка біля двох десятків років не була ні в Україні, ні в Білорусі, ні на всьому пострадянському просторі взагалі. Я хочу тобі пояснити, з цієї точки зору, чого треба позбавитися пострадянський людині і ні в якому разі не допускати в своїй поведінці майбутньому президенту. У українців, в цій багатостраждальній країні, найбільший дефіцит це етична, шляхетна людина біля керма. Це найбільший дефіцит. Такої шляхетної людини на життєвій пам'яті українців не було ніколи. Було більшовицьке іго компартії та КДБ, потім прийшов партієць, потім корупціонер та вбивця, після нього прийшли чоловік і жінка, які ніяк не могли поділити той владний торт. Люди лише страждали від цього. Потім прийшов шапкокрад, а потім шоколадний король, синочок радянського міністра. Оце все, що бачили українці. Людей привчили до того, що при владі нема ні чесності, ні шляхетності. І це така просто епідемія. 

      Іван, у тебе є конкурент, який теж хоче бути народним Президентом. Його звуть Святослав Стеценко. Особисто я завжди надаю незнайомій людині кредит довіри. Я і тобі рекомендую теж випрацьовувати цю звичку, бо її фактично немає в Україні.

      Незнайомій людині завжди треба надати кредит довіри. Завжди надавай його людям, з якими ти будеш зустрічатися, і, дай Бог, ти станеш президентом і тоді ти будеш зустрічатися з ще більшою кількістю людей, надавай їм кредит довіри. І вже дозволяй їм зруйнувати цей кредит, якщо вони його не гідні. До Святослава Стеценка у мене був кредит довіри, бо я його не знав. Потім, коли я прочитав кілька думок цієї людини, у мене виникла повага до нього. Я побачив в ньому людину, яка бачить недоліки системи, яка не має з ними примирення. Совість йому не дозволяє з ними примиритися. Він критикує систему відкрито і не бачить іншого виходу, як запропонувати себе в Президенти країни. На це він, безумовно, має право. І, в даній ситуації, це абсолютно правильний вчинок з його сторони. Але тут починається те, чого я дуже не хочу щоб це було у тебе. 

      Пан Стеценко забанив мене в мережі лише через те, що я запропонував скликати Конгрес, а не просто став на безумовну підтримку самого Стеценка. Тобто він не вивчив питання для чого ми скликаємо Конгрес, а зробив поверхневі висновки і тому стався такий собі мікроконфлікт. В результаті він все ж мене розбанив. Сказав, що проти мене нічого не має. І от зараз, 7 годин тому, людина, яка написала тоді, що нічого проти мене не має, розмістила на своїй сторінці пост, у якому пише «…війська українських повстанців в вашингтонщині і швеціях з європами (так зневажливо пише, як про явище не варте поваги) збирають кошти для повстання на картку державного українського ПриватБанку. Це ж витрати ще на конвертацію з гривні у валюти. Раніше я думав, що бачив уже все. Помилявся.». Тобто людина уже всяку ганьбу бачила, а це ще щось більш ганебне. На момент, коли ми зібрали на проведення Конгресу за досить короткий період п'ять тисяч доларів, Стеценко зібрав на своє президентство, якщо не помиляюсь 150 чи 170 долларів, приблизно 4000 грн. І цей пан вважає себе фінансово дуже грамотним, щоб роздавати фінансові поради замість того, щоб займатися своїми власними фінансовими питаннями. 

      Я тобі про все це кажу щоб ти не був таким. Якщо ти таким не будеш, Україні і українцям від цього буде краще. 

Маленька брехня або маленьке порушення етики - здається дрібницею. Але це не дрібниця.
Це величезна прірва між честю і безчестям. Між порядністю і непорядністю.

      В 2015 році, ти вже про це знаєш, я вийшов на акцію протесту. Я розраховував що це буде одиночна акція і навряд чи хтось до неї приєднається. Але люди приїхали навіть з інших міст. Я знімав за свої кошти квартиру і учасники акції мали змогу там ночувати, помитися і т.д. Але годувати постійно 15-20 людей я не міг і ми вирішили опублікувати карти ПриватБанку одного з учасників акції валютну і гривневу для того, щоб всі, хто захоче допомогти нам, перераховували на них гроші. За весь період , а ми були на цій акції два тижні було перераховано на ці карти, не пам'ятаю точно скільки, але сума була невелика, десь дві чи три тисячі гривень. Ми в фейсбуку дякували людям за пожертви. І от, приблизно через 5 днів акції, до мене підійшов власник цих карт і запропонував: «Рустам, давай ми будемо писати більше тих подяк людям за нібито перерахунок грошей». Я здивувався: « Для чого?», а він відповів, що це буде стимулювати більшу кількість людей перераховувати гроші на допомогу. При цій розмові були присутні ще кілька людей, які, напевно, можуть підтвердити факт цієї розмови. На цю пропозицію я відповів: «Ми хочемо побудувати нову країну чесних людей. Її не можна побудувати, якщо для розбудови використовувати брехню.» І тут вони всі почали мене переконувати, що це треба зробити для благої цілі. Наміри хороші і нічого страшного нема в цій невеличкій невинні брехні. Я відповів, що цього не буде, бо це є різновид брехні. Для людей недальновидних здається, що ситуативна брехня це нормально. Зато ми швидше прийдемо до благородної мети і після цього перестанемо брехати і все буде нормально. Це неправильно, Іван. Ніколи не думай, що можна скористатися якоюсь брехнею і маніпуляціями заради того щоб прийти до святої мети. Наприклад, щоб ти став Президентом. Людина з народу, людини чесна і проста. Але ми тут трошки прибрешемо аби досягти благої мети, а потім вже буде чесність. Ні, це затягне і піде далі і далі. Цього не повинно бути. До речі, недавно була абсолютно ідентична ситуація. Моя відповідь була та ж сама. Я сказав ні, ми не будемо робити якісь фейкові заяви, що хтось там прислав грошей і тому подібне. 

      Я ще не написав Статутні документи і Кодекс Честі для організації, яка буде підтримувати твою виборчу кампанію, але така пропозиція мені вже була. Люди прийшли з брехливого середовища і вони по інерції іноді пропонують якісь неетичні речі. У багатьох людей цей компас етики дуже сильно зруйновано і ти повинен це розуміти. Ти повинен розуміти, що головний дефіцит, я повторюю, це чесність, шляхетність, це етика, це висока етика. Коли люди побачать в тобі високу етику від простої звичайної людини, якою ти є. Я ретельно вивчив твою біографію. Я дуже задоволений, що конгресу так пощастило з твоєю кандидатурою. На твоєму місці міг бути хтось не настільки відповідний цим критеріям.

      З цією етикою велика проблема. Я тобі ще розкажу на прикладі пана Стеценка. Пару днів назад в групі підтримки пана Стеценка опублікували онлайн голосування, і, якщо пройти далі по сторінці пана Святослава, він запрошує своїх френдів голосувати за нього як за найкращого президента, але для цього треба долучитися до групи підтримки Святослава Стеценка. Я тебе прошу, щоб ти ніколи такого не допустив. Бо це тільки здається, що це дрібничка. Це не дрібничка, це величезна прірва між порядністю, рівнем етики і чесності і безчестям. Якщо ти побачиш щось подібне серед своїх прихильників, ти одразу повинен зробити їм зауваження і сказати, що люди повинні голосувати без додавання в групу, вони повинні мати шанс проголосувати так як вони вважають за потрібне, без усяких зобов'язань. 

      Тобто пан Стеценко сам запрошує людей додаватися в групу і нічого неетичного в цьому не бачить. Іван, для них це дрібничка, на яку вони навіть не звертають уваги, насправді це прірва, справжня прірва між порядністю і лукавством. 

      Щось схоже було у першої леді країни десь два чи три роки тому. Я тобі про все розкажу. І не дай боже щоб твоя дружина щось подібне коли-небудь вчинила! Пильнуй! 
      Марина Порошенко опублікувала колись пост, в якому написала – от ви тут ставте за мого чоловіка лайки і за кожний лайк ми будемо одну гривню переводити в фонд допомоги хворим дітям. Якщо подивитися на цю ситуацію поглядом людини яка не звикла до етики, не звикла до чесності, шляхетності, до цих вищих понять, нічого страшного начебто й нема. Людина намагається допомагати дітям. Але якби дружина Трампа або Обами щось подібне запустила, це викликало б хвилю обурення всієї нації. Чому? Тому, що ця людина купує лайки. Це не є етичним. Марина Порошенко ніколи про це навіть не задумувалася. Вона це запустила тому, що ці люди звикли до такого низького рівня етики. Це етичні питання. Вона не зробила ніякого злочину, але вчинила дуже не етично.

       І от пан Святослав не реагує на те що його прихильники, може люди захлинаються від любові до свого, як він на своїй сторінці називає себе, я не жартую, Пастир. Паства його вчиняє такий неетичний вчинок i Пастир не робить з цього приводу зауваження. 
Отже я хочу тобі розказати яким не треба бути Президентом. 

      В 2014 році я не одразу приїхав в Україну бо багато часу я працював в Вашингтоні, виконуючи завдання відповідних служб Сполучених Штатів Америки моніторити делегації які приїжджали до США . Потім я від цих служб переключився вже на ту саму роботу з офісом сенатора Маккейна, і, через те що в мене були контакти з досить серйозними американськими політиками, до мене почали звертатися українці які хотіли вирішити якісь питання. Звісно питання були державні. Майже ніхто не намагався вирішувати якісь свої особисті. Серед цих людей був і Антон Геращенко, з яким ми познайомились. Ми з ним спілкувалися по телефону, по Скайпу, ми з ним були на ти. 

      В той період я займався збором інформації. Для збору інформації треба створювати справжню розвідувальну мережу. Цю мережу я створював як серед українців на не окупованих територіях так і серед українців, справжніх патріотів, які були вже на окупованих територіях. Вони мені повідомляли що там у сєпарів відбувається. У цій мережі були задіяні люди з різних родів військ – флот, авіація, армія. Були групи офіцерів, які працювали прямо зі мною. Вони знали мене і вірили мені більше, ніж своєму власному українському уряду, якому вони не вірили після котлів після збитих літаків, повністю набитих нашими солдатами-десантниками. Ці люди мали підстави не довіряти командуванню і передавали мені потрібну інформацію. Тобто я був досить добре інформований відносно того, що відбувається на 32-му блокпосту, що відбувається в ДАПі, що відбувається перед дебальцівською операцією сєпарів. І наступив такий момент, коли я зрозумв, що ця купка людей, котрі залишилися захищати ДАП, вони приречені на смерть. Вони тактично, по всім військових показниках, навіть враховуючи їх героїзм, все вказувало на те, що ці люди там загинуть. Цю історію називають останній chapter книги «Аеропорт» Сергія Лойко. Він ніколи цього останнього chapter, останньої глави цієї книги не написав. Сергій Лойко є справжній совок, на жаль. В ті хвилини, коли я про це думав, я дуже хвилювався, багато курив і, в якийсь момент, я зрозумів що цим хлопцям вже все, кінець. Я знав, що вони оточені з усіх сторін. Мені повідомили, що сепари хвалилися, що вони вже заклали вибухівку і вже йдуть останні приготування. Хлопців треба треба було негайно виводити, негайно! Я подзвонив Антону Геращенко, ми з ним були близько знайомі. Я йому кажу: « Антон, негайно хлопців треба виводити! Кажи Авакову, Гелетею, піднімай всіх на диби! Негайно це треба робити! Відповідь Антона Геращенко…
 

       Іван, я тобі розказую, ти ніде цього не почуєш, я про це розказую вперше.
      Я хочу, щоб ти запам'ятав, яким не треба бути в жодному разі. Відповідь Антона Геращенко: «Рустам, чего ты кипишуешь? Ти что думаешь их там пятьсот человек? Да их там всего 50 человек.» На це у мене, американця, слів не було. Я був в стані шоку і не знайшов що йому відповісти. 

      Ніколи таким не будь, ніколи! Можна звикнути до чогось, я знаю. Коли почнеться у тебе, дай боже, робота в масштабах країни, ти будеш звикати до дуже великих цифр. Але пам'ятай, що життя кожного українця воно безцінне яка б не була спокуса з ним розстатися в обмін на якійсь перемоги, наприклад, або навіть завоювання назад наших українських територій, це я тобі розказую для того, щоб ти пам'ятав яким не треба бути. Той Антон Геращенко, він відморозився від мене коли я вже вийшов на майдан. І коли прийшов головний мент по громадському порядку в Києві, забув його прізвище, він прийшов і почав обзивати мене чуркою, почав мені кричати що ви тут майданите, ти що думаєш, ми тобі дозволимо майданити? Я вже не стримався і почав на нього кричати про те, як вони вбивали людей, як вони звикли людей бити, катувати в своїх застінках, користуючись тим, що суспільство байдуже і нікому це не цікаво. Я там щось кричав що ваш час закінчується. Я був такий розлючений, і відправив Геращенко есемеску. Мовляв хто це такий прийшов, чому він мене принижує, і взагалі, що це у вас тут відбувається? Майдан же був рік тому. Ніхто новий майдан не влаштовує. І я побачив, що Геращенко прочитав мій message і нічого мені не відповів. Потім я відправив йому ще один меседж, який залишився у мене на телефоні, котрий у мене відібрали під час того, як мене били і катували. Вони, ці всі менти, прикордонники та й сбеушники все крадуть з кишень людей, яких вони затримують. Це бідні люди. Я пам'ятаю свій останній message, я написав: « Антон, что происходит?». Ніколи відповіді на цей меседж я не отримав. А через декілька днів мене повезли в ліс вбивати. 
 

      Вбивати мене повезли під дачі МВС. В цих дача були обладнані катівні. Зараз вони там все, мабуть, почистили, поприбирали. В майбутньому ми зробимо так, що вони самі нам все розкажуть і покажуть схрони і, навіть, могили замучених ними людей, так званої лісової сотні, яку вони погубили подалі від очей українського суспільства. 

      Іван, я вірю в тебе, в те, що якщо у мене не вийде довести цю справу до кінця, я вірю, що у тебе вистачить благородства, шляхетності, етики і чесності довести справу до кінця. Покарати цих страшних вбивць, кримінальних злочинців, які використовуючи державні повноваження, форму, владу яку їм довірив народ України лише для того, щоб бути церберами олігархічного режиму пограбунку цілої нації у центрі цивілізованої Європи. Це просто важко навіть зрозуміти! 

      Не будь таким, як Яценюк, котрий почав красти, ще коли він працював в Укрзалізниці. Не будь таким. Ця інформація у мене з американського першоджерела. У березні 2015 року я знаходився в офісі сенатора Маккейна. В моїй присутності відбувалася нарада відносно, того що робити з українськими політиками. До мене довели інформацію, що вірити Україні не можна. Це був березень 2015 року, було сказано, що останньою надією, на кого ще сподівались, що він не таке падло як інші, був Яценюк. Яценюк у вірили, а потім знайшли що, його сестричка сидить в Каліфорнії в Санта Барбарі , містечку мільйонерів і там знаходиться хедж-фонд. Це такий фонд у якому лежить дуже багато пенсійних грошей. Цей фонд дуже грамотно вкладає гроші в ринок цінних паперів, щоб отримати так звану золоту середину, яка дає 14% доходу на рік. Звідти викреслюють 4% середньостатистичної інфляції долара, і людина, яка вклала гроші за допомогою фонда заробляє 10% річних з того, що у нього там є. Також сестричка там сидить і за даними американської розвідки на березень 2015 року там також розміщено 580 мільйонів долларів, які Яценюк відмив через офшори, і, вже чистенькими завів у американську економіку. Тому пан Яценюк у нас досить багата людина. Це лише один кейс, про який вони знають. Там ще підозрюють, що ще дещо є і він може дозволити собі мати кишенькову партію під назвою Народний Фронт. От такі справи. І я пам'ятаю це розчарування на обличчі сенатора, на обличчях інших людей, конгресменів, які зрозуміли, що в Україні нікому довіряти. І всі мої спроби пояснити, що є групи людей, за якими я спостерігаю, пропозиції яких я відслідковую, як, наприклад, Ганна Гопко, на яких американці змогли б зробити ставку. Однак на той момент американці вже зрозуміли, що таке українське середовище, де серед двох українців три гетьмани. Їм властиві всякі інтриги. Вони діляться на ворожі одне до одного табори, групи, групки або навіть поодинці 

      Отже Іван, не Будь таким як Яценюк. Звертай увагу, коли люди в твоєму середовищі починають ділитися на групи та групки, які між собою обов'язково почнуть ворожнечу. Не допускай цього. Зупиняй це на самому початку. 

      Ну що ще тобі сказати. Ти людина не з партійного кодла і ти людина не з кодла бізнесменів 90-х років. Хто були бізнесмени 90-х років всім дуже добре зрозуміло. Ти людина зі справжнього народного прошарку і на тебе дуже великі надії. Багато людей, на жаль, з патріотичних рухів, людей, які в справжній опозиції до цієї влади, я не маю на увазі регіоналів які хочуть повернути Україну до руського миру, до УРСР, є інші люди, зі справжньої опозиції, Але у цих людей ще немає політичної прозорливості, у них немає властивостей, протилежних егоїзму, для яких по-справжньому Україна понад усе, ці люди не хочуть визнавати рішень Конгресу. Хоч вони кажуть: «Ми поважаємо конгрес, але визнавати його рішення не хочемо, бо ми вже назбирали аж 5000 грн на своє президентство». Замість того, щоб вітати людей, які йдуть до мети, ідуть до перемоги і намагатись їм допомогти. Якщо ти маєш навіть свій власний план, необов'язково поливати опонента лайном. У цьому їх рівень етики. Навчись, Іван, своїх опонентів не вмакати в лайно, а підтримувати, хвалити. Навчитись робити їм компліменти. Навчись поважати їх вибір. Цим ти будеш відрізнятися від своїх конкурентів, які з народної маси будуть намагатися прийти. Це моя тобі порада. Ти будеш дуже сильно відрізнятися. І тобі, щоб отримати перемогу потрібно відрізнятися. Ти повинен бути бомбою! Бомбою для олігархів і бомбою для українського народу. Вони повинні в тобі бачити щось таке, трошки незвичне, яке спочатку не зрозуміють, будуть дуже сильно критикувати і лайном поливати. Все це буде. Я теж це все проходив. Але потім, коли до них почне доходити до багатьох, а час у нас ще є, вони поміняють свою думку на протилежну, і вони тебе підтримають. 
 

Ти таке десь бачив? Ні-ні-ні.
Вони шушукаються там десь у кулуарах,
вони ховаються від людських очей
розробляючи плани як прийти до влади     

Іван, я бажаю тобі успіху! Наша співпраця тільки починається, і ми з тобою і з усіма людьми здорового глузду, а їх дуже багато, тільки нам треба протягнути до кожного руку, протягнути до кожного цю ниточку тонку комунікації і вони всі обов'язково підтримають! І зберемо ми гроші, і все зробимо. Бажаю тобі успіху! 

      Це у нас зараз як сесія була між кандидатом у Президенти і його політтехнологом у прямому ефірі. Ти таке десь бачив? Ні-ні-ні. Вони шушукаються там десь у кулуарах, вони ховаються від людських очей розробляючи плани як прийти до влади. І, коли вони це роблять нечесно, то, як я і казав на початку цього етеру, вони потім не можуть зупинитися. Вони не розуміють, що коли вони нечесно досягли благородної мети, у них автоматично це благородство не включилось. Вони нечесними вже були. Вони настільки до цього звикли, що продовжують бути нечесним. М з тобою будемо чесними!

 Успіху тобі, Іване!

Джерело: Відео Івану Бубенчику.

Медіа

«Відео Івану Бубенчику». Rustam Tashbaev. 11.06.2018
Остання зміна: Вівторок, 26 червня 2018 21:11

Залишити коментар

Переконайтеся, що ви вводите (*) необхідну інформацію, де потрібно
HTML-код не допускається

20°C

Kyiv, Ukraine

Thunderstorms

Humidity: 83%

Wind: 17.70 km/h

  • 19 Aug 2018 26°C 18°C
  • 20 Aug 2018 27°C 17°C

Перший Національний Український Конгрес