Перший Національний Український Конгрес

Увійти
.

Проект політичної програми Ташбаєвського Руху. Автор Рустам Ташбаєв. 24.12.2018 (оновлюється)

Починаючи з сьогоднішнього дня я публікую по частково проект політичної програми, котру буду пропонувати на затвердження Другому Національному Українському Конгресу.

Усім зацікавленим громадянам України вона надається в вільному доступі на моїй офіційній сторінці.

Прохання знайомитися і поширювати.

"Політична Платформа Т. Р.


Частина Перша.
Загальна ситуація в Україні на початок 2019 року.

(Читачу пропонується уважно ознайомитися з запропонованим загальним описом ситуації і визначитися для себе, чи цілком він погоджується з цим. Якщо деякі моменти вважаються читачем кардинально протилежними - то нема ніякого сенсу вивчати дану політичну платформу далі).

Після розвалу СРСР Україна як держава оголосила курс на демократичну форму правління, як форму, яку обрали і застосували найуспішніші світові національні державотворення.

Сьогодні, 28 років після проголошення незалежності України, форма правління в Україні є демократичною лише декларативно та показово для західних суспільств. Фактично, умови проживання українського населення встановлюються за допомогою офіційних законодавчих органів держави невеличкою групою фінансових олігархів, котрі, користуючись хаосом і беззаконням першого періоду розвитку країні після виходу зі складу СРСР, сконцентрували в своїй власності колосальні ресурси.
Розпорядження цими ресурсами надало їм шанс фактично придбати вплив та командну позицію відносно держслужбовців України, офіційна бюджетна зарплатня котрих була і залишається низькою або відносно низькою.
Потім, з розвитком народного спротиву цим процесам приватизації, тобто фактично узурпації владних повноважень, було також приватизовано правоохоронні (силові) державні інституції.

Таким чином корупція, як засіб придбання та утримання свого командного становища, досягла безпрецендентних масштабів.
Обратно пропорційно з розвитком цієї ракової пухлини суспільства - деградували моральні цінності, віра в свою державу, в повноцінне майбутнє своїх дітей.
Цинізм, найближчий соратник та супутник тотальної корупції, поглинув суспільство. Його прояви, особливо під час військового протистояння з зовнішнім агресором, шокують західного спостерігача, але для більшості населення деградованого суспільства проходять звичними та непомітними.

Моральний занепад навипередки крокує з наслідками грабіжницького відношення до власної країни з боку олігархів та їх колаборантів з державних структур. Відсутність законів, корисних для всього суспільства, а не для обмеженої групи людей, призвело до обмеження можливостей для розвитку малого та середнього бізнесу, котрий в сучасних економічних системах є хребтом та запорукою могутності економіки країни та високого рівня соціальної захищеності населення.
Занадто заплутана система оподаткування з високими ставками створила та підтримує паралельну, тіньову економіку країни.

Тотальна корумпованість країни призвела до втрати її боєздатності, до байдужого відношення к майбутньому або процесам що повинні це майбутнє забезпечити. Було втрачено ядерний потенціал, розкрадено та занедбано старі форми озброєння, фактично не створено принципово нових, науковий корпус мігрував або за кордон, або в інші, більш привабливі сфери економіки.
Цим не завагався скористатися східний сусід, маючий традиції презирства до інших націй та народів, агресивної поведінки відносно ресурсів та територій і навіть масового геноциду.

Про проблеми в Україні та іх причини можна розказувати практично безкінечно. Тому ми обмежимося підсумком.

Головна загроза державності України та нормальному рівню життя її населення - започаткована насамперед не зовнішніми, а внутрішніми факторами.
Цими факторами є дещо непомітна для західного спостерігача повна узурпація влади олігархами, котру завуальовують загадто загальним терміном "корупція".
Повна,не юридична, але фактична приватизація державних установ та відомств багатими впливовими людьми.
Декларативність Конституції України, де не вказано чіткого механізму взаємних перевірок та балансу влади між усіма її гілками.
Продовження використання засобів масової інформації в радянських традиціях замовної брехливої пропаганди.
Знищення спроб спротиву цьому безглуздю за допомогою фактично приватних поліції та служби безпеки, розбудованих та продовжуючих своє існування за радянським проектом, тобто за принципами внутрішньої армії терору над власним населенням.
І багато чого іншого, цей перелік може бути набагато довшим.

По факту народ України опинився в пастці. З одного боку - заграваючі з Заходом, українські олігархі і їх маріонетки в уряді, інтересом котрих є збереження статус кво у вигляді продовження пограбунку країни, бажано без участі російських "партнерів". З другого боку - радянська відпрацьована машина вторгнення, розвалу оборонних можливостей та занепаду моралі з метою захоплення ресурсів іншої краіни, що використовується на повну нащадком етичних "цінностей" Радянського Союзу - путінською Росією.
Західні партнери та союзники України опинилися в ефективній блокаді тихого і непомітного саботування імплементації сучасних законів та меж взаємопраці і юрисдикції.
Українське населення дарма сподівається на суттєву допомогу від західних суспільств в сенсі захисту базисних прав людини. Їх фактична юрисдикція на території України фактично нульова і спроби включити територію України в загальну зону прозорих та людяних відносин між владою та виборцями - єфективно блокується державним апаратом України, що цими діями насамперед захищає непрозорість та візантійщину діяльності олігархічних кланів, для котрих сучасні західні закони та регуляції є смертельною загрозою їх життєвому стилю суперзбагачення за рахунок збідніння решти населення, безконтрольному вивозу природніх ресурсів.

Ця Система пограбунку і геноциду власного населення пережила дві революції і навіть зміцнилася під час неоголошеної війни з Росією та її найманцями. Ця Система вміє захищатися, самоорганізовуватися та продемонструвала неабияку здатність регенерації відрубаних пазурів.
Цю Систему не здолати західним партнерам. А Росія знищить цю систему лише і виключно для того, щоб встановити ще більш досконалу і більш цинічну.
Тому знищити цю Систему написано на роду не професіоналам міжнародної політики або очільникам збройних сил. А саме простим пересічним небайдужим українцям.

І якщо читач погоджується з усім, що викладено до його уваги вище - час зануритися у головну частину цієї політичної платформи, яка повинна сформувати напрямок завдання смертельного удару Системі знущання над людьми та здоровим глуздом.

Наступні частини написані у незвичному для українців форматі.
"Проблема - Метод її усунення - Чому треба зробити саме так"
Читачу пропонується не просто прочитати цю політичну платформу.
А насамперед відчути свою відповідальність перед Державою та суспільством. І долучитися до процесу знищення Системи не тільки в думках, але і власними конкретними діями та вчинками"


"Частина друга.
Першорядні зміни що мають надвисокий приоритет.

Спочатку треба зрозуміти те, що щоденне свавілля з боку державних посадовців, відсутність фактичного покарання та вседозволеність діяльності олігархів є наслідком поганої та неефективної системи державного менеджменту, закріпленого про-олігархічним законодавством України. Абсолютна більшість громадських активістів витрачає свою енергію на боротьбу з наслідками, а не фундаментальними причинами.
Це є фатальною помилкою.

Сучасне розвинуте суспільство відрізняється від українського набагато більшою поляризацією заохочення та покарання.
Іншими словами в такому суспільстві матеріально невигідно займатися нечесною життєдіяльністю. В українському суспільстві - усе з точністю до навпаки.

Таку поляризацію обумовлює набір законів, що є обов’язковими до виконання. Це виконання забезпечується насамперед правильною та логічною структуризацією державних інституцій. Та, як наслідок, функційними силовими органами держави.
Однією з головних проблем українського суспільства є намагання продовжувати використовувати те, що залишилося від Радянського Союзу, починаючи з інфраструктури, закінчуючи формами державного менеджменту, що є притаманний тоталітаризму.
Наслідок - гуманітарна та екологічна катастрофа. Реальна загроза втрати державності.

Пункт Перший. Законодавча гілка влади.

     Проблема:
Неймовірно важкі умови життя були законодавчо обумовлені законами, котрі корумпована Верховна Рада України на протязі 28 років приймала на замовлення своїх головних спонсорів - олігархів.
Парламент України на сьогодні є повністю відокремленим від реальних побажань електорату. Ця відокремленість забезпечується політичним "затишком" депутатів, захищеним Конституцією України від зворотнього зв’язку та відповідальності перед виборцями. Цей час вони використовують за мізерним винятком для персонального збагачення, приймаючі вигідні олігархату закони.
Це треба кардинально змінити.

     Метод її усунення:
Прийняття змін до Конституції України методом ініціації всенародного Референдуму новим Президентом країни, реформатором, що не має жодних стосунків або співчуття олігархам і повністю розділяє принципи, викладені в даній політичній платформі.
Парламент України повинно бути позбавлено радянської назви "Верховна Рада". Натомість пропонується двопалатний парламент англо-саксонського типу, де делегати від народу за партійною та/або територіальною ознакою формують Палату Представників. Їх кількість повинна бути пропорційною населенню відповідної області згідно результатам перепису населення якій повинен обов’язково проводитися кожних два роки за рік до наступних виборів.
Делегати Палати Представників повинні обиратися відкритими списками на строк два роки. Через рік після початку своєї законотворчої діяльності кожний депутат проходить процедуру обов’язкового громадського аудіту для підтвердження своїх повноважень на другий рік від громади, що його обирала.
Саме виборці несуть відповідальність за того, кому віддали свою частку влади в країні і зобов’язані за результатами його роботи в перший рік надати йому подальшу довіру або відкликати її.
У разі відкликання повноваження депутата скасовуються достроково і йому заборонено займати будь які державні посади на строк не менше 10 років.
Якщо депутат успішно пройшов обов’язкову процедуру громадського аудіту - по закінченні свого дворічного строку в Парламенті він має право балотуватися на наступний строк, сподіваючись на підтримку електорату.

Пропонується формування Верхньої Палати під назвою "Коло Старійшин" з найповажніших представників громадського суспільства, по два від кожної області України.
Оновлення Верхньої Палати пропонується здійснювати кожних два роки переобранням третини складу Кола Старійшин. Перші дві групи, що будуть змушені переобиратися достроково (тому що повний строк виконання своїх повноважень у складі Кола Старійшин складає 6 років) необхідно визнати жеребкуванням.

Повноваження обох палат Парламенту відрізняються. Наприклад саме Коло Старійшин має повноваження оголошення війни іншій державі.
Палата Представників, як частина Парламенту, що має більш тісний та свіжий зв’язок з виборцями - має ексклюзивне право займатися податковими законопроектами. А Коло Старійшин чи Президент такого права та повноважень не мають.

Регламент роботи Парламенту є законом, обов’язковим для виконання.
Покладатися виключно на свідомість делегатів та старійшин є запорукою повторення проблем існуючого дисфункційного Парламенту України.
Тому пропонується ввести суворі технократичні засоби у вигляді індивідуального біометричного голосування кожного парламентаря.
Обов’язковим є створення та застосування таких методів як:
1. Біометричний ( по відбиткам пальців) доступ в сесійну залу та голосування.
2. Комп’ютерний контроль над активністю кожного окремого депутата з автоматичним скасуванням мандатних повноважень і статусу недоторканості при умовах досягнення 10 відсоткового бар’єру пропущених сесій або ігнорування індивідуального біометричного голосування. На хворобу надається 7 днів на рік. Якщо депутат занадто "хворобливий" - то комп’ютерна система позбавить його повноважень, і відкриє шлях для долучення більш працездатного представника побажань народу України.
3. Комп’ютерний контроль над діяльністю парламентарів, а також парламентські, місцеві та президентські вибори повинні обов’язково здійснюватися з використанням технології "блокчейн", де власник будь якої, стаціонарної або мобільної, комп’ютерної системи може вільно стати ланкою суспільної мережі і своєю участю гарантувати неможливість буль яких технічних фальсифікацій. Обов’язковий щорічний громадський аудіт кожного парламентаря пропонується проводити також за умов застосування технології "блокчейн".

Пропонується розвиток засобів електронної демократії та системи взаємних перевірок та балансу влади долученням широких мас населення України в постійний процес участі в державних рішеннях, а не раз на п’ять років, як це відбувається зараз.
Для цього необхідно ввести технічні засоби прямої народної демократії у вигляді безкоштовного програмного забезпечення для найбільш поширених операційних систем мобільних пристроїв, домашніх комп’ютерів та встановленням національної мережі "банкоматів", за допомогою котрих будь який громадянин України може впливати на виборчий або законотворчий процес методом індівідуального біометричного голосування.
Усі ці технології відпрацьовані та існують, доказавши свою працездатність та неможливість фальсифікацій.

Пропонується введення системи ветування між палатами Парламенту, Президентом та народу України.
Наприклад Коло Старійшин може заветувати рішення Палати Представників.
І тоді Палата Представників повинна отримати підтримку Президента та народу України, котрому повинно бути роз’яснено необхідність прийняття законопроекту та забезпечено електронне індівідуальне біометричне голосування на підтримку такого законопроекту.
Якщо необхідної підтримки не буде отримано - законопроект скасовується.
Також громадяне України повинні мати прописане в Конституції країни право скасування будь якого законопроекту, прийнятого обома палатами Парламету 75-ю відсотками більшості своїх голосів при ініціюванні електронного індівідуального біометричного голосування з застосуванням технології "блокчейн".
Ініціювання такого загальнонаціонального голосування може бути розпочате електронною петицією українських громадян, котра повинна набрати 200 тисяч підписів, що повинно складати приблизно 1 відсоток працездатного населення України. В майбутньому ця кількість може змінюватися відповідно приросту населення.

Президент України може заветувати будь який законопроект, прийнятий обома палатами Парламенту. Парламент в такому випадку може ініціювати процес загальнонаціонального електронного індівідуального біометричного голосування з використанням технології "блокчейн" і при наявності 2/3 голосів "за" - обійти президентське вето.

Таким чином, будь який законопроект, для набуття чинності повинен бути ініційований Президентом, Палатою Представників або Колом Старійшин. Пройти голосування в обох палатах, отримати згоду Президента та при цьому не бути скасованим загальнонаціональним індивідуальним біометричним голосуванням, якщо таке буде ініційовано активістами громадського руху.

     Чому треба зробити саме так.
Запропонована методика прийняття законів досягає дві мети. Перша - олігархічні кола ізолюються від діяльності Парламенту безпрецендентним в історії України рівнем контролю виборців над своїми делегатами не тільки на короткий період виборів. А на весь період мандатних повноважень. П’ять років безкарності і вседозволеності замінюються практично щорічною загрозою позбавлення повноважень, навіть достроковою.
Саботування законотворчого процесу, бездіяльність і прогули роблять цю загрозу щомиттєвою. Рішення приймає не якийсь держслужбовець, котрого можна підкупити чи залякати. А беземоційна комп’ютерна система. Котра, в свою чергу, не знаходиться виключно і цілком в якомусь державному кабінеті чи приміщенні і може бути скомпроментованою таємним втручанням. А в домівках та кишенях усіх громадян України, котрі користуються комп’ютерами та мобільними телефонами і планшетами.
Друга мета - це фактичне долучення широких кіл населення до законотворчих процесів та розбудови свого життя за власними бажаннями. Це масштабна зміна ментальності з людини котрій вказують як жити, на людину що є розбудовником та захисником свого засобу життя.
Це є куленепробивна система у сенсі спроб фальсифікацій.
Процес виборів, голосувань та їх результатів відбувається в реальному часі та результати знаходяться в загальному доступі миттєво після закінчення голосування.
Державний орган під назвою "Центральна Виборча Комісія" скасовується.
Засновується "Департамент Технічного Забеспечення Електронної Демократії" котрий нічого не рахує і ніяк не може вплинути на результати голосувань, а лише забезпечує достатнє розповсюдження програмного забезпечення та електронних "банкоматів" для зручного доступу громадянам, що не мають власних комп’ютерних пристроїв.

Таким чином законодавчо та технократично вибивається земля з під ніг тих, хто успішно узурпував законотворчі процеси України, що призвели країну до занепаду та ганебного рейтингу по корупції та бідності."


"Пункт Другий. Виконавча гілка влади. Менеджери держави.

     Проблема:
Раковою пухлиною, що розповсюдилася на все тіло українського суспільства є брехня. Пересічний українець навчений брехати для того щоб "вижити". Брехня десятиріччями та сторіччями гноблення доведена до звичайного стандарту життя. Подвійні стандарти, крадіжка та цинізм, кумовство та кругова порука, замовчування правди та розповсюдження брехні за винагороду-є звичайними, а не надзвичайними подіями в житті українця.
Саме з цього середовища з’являються менеджери держави з найнижчої ланки до Президента країни включно.
Відсутність нульової толерантності до брехні, сучасного стандарту котрий прийнятий на озброєння розвинутими суспільствами Західної демократії - розвалює країну і суспільство. Працює в інтересах зовнішнього агресора та купки тих, кому вдалося захопити владні та матеріальні ресурси країни.
Закінчення ери безкарності державних посадовців України починається саме з застосування принципу нульової толерантності до брехні. При цьому "нульова" означає саме те, що означає. Нульова. Ніякого прощення. Ніяких пом’якшень. Ніяких виправдовувань.

     Метод її усунення:
Абсолютна більшість державних посад вважаються "тепленькими". Практично нікого не цікавить офіційна зарплатня. Цікавить можливість незаконного збагачення за рахунок зловживання службовим становищем. Деякі високопосадовці безпосередньо обслуговують олігархів. Середня ланка грабує бізнес. Нижча ланка придумує якісь "складнощі", створюючи умови для хабарництва та протекціонізму.
Усі ці дії абсолютно неможливі без використання різновидів брехні. Іноді завуальованої, але здебільшого - неприкритої.
Пропонується введення та застосування надзвичайних законів "Нульової толерантності до брехні з боку державних службовців"
Наприклад за відкриту брехню під час політичних звернень та виступів - простим з’ясуванням правдивих фактів, судовим рішенням вводити довічну заборону на зайняття будь яких посад, що фінансуються з державного бюджету. Це означає що будь яке робоче місце, де зарплата сплачується платниками податків. Від прибиральниці туалетів в державній установі до Президента. Довічно. Також з забороною будь якої приватної комерційної діяльності на території або за контрактом державних установ.
Пропонується застосування поправок та доповнень до Кримінального та Кримінально-Процесуального кодексів України, прийнятих Першим Національним Українським Конгресом відносно визначення такого різновиду брехні як незаконне збагачення на державній посаді і застосування покарання у вигляді каторжних робіт. Формула розрахунку строку відбування розраховується з загальної доведеної суми завданої шкоди, поділеної на розмір мінімальної зарплатні у період початку незаконної діяльності, що в результаті дасть кількість місяців.
Пропонується скасування заборони СБУ на ввезення та використання пристроїв з вмонтованою потаємною камерою для фото-відео та аудіо фіксації діяльності державних службовців за виключенням окремих, чітко встановлених позицій, діяльність котрих пов’язана з державною таємницею. Громадяни України повинні мати право та реальну можливість фіксувати, навіть непомітно, правопорушення з боку тих, діяльність котрих вони спонсорують своїми податками.
Ці фото-відео та аудіо матеріали можуть і повинні бути використовані під час судового розгляду діяльності такої особи.
Такі матеріали повинні бути достатньою підставою для звернення в суд громадянином України.

     Чому треба зробити саме так.
Беззаконня забезпечується насамперед безкарністю і безсиллям громадянського суспільства це змінити.
Хабарник і брехун не можуть бути зупинени і відсторонені від життєво важливих для суспільства функцій лише ударом ноги чи прогулянкою в сміттєвий бак.
Брехун повинен отримати довічний "вовчий білет" і не ганьбити своєю присутністю на трибуні чи в екрані телебачення суспільство вільних людей.
Хабарник та злодій повинен відпрацьовувати свою провину перед суспільством на каторжних роботах, розбудовуючі шляхову інфраструктуру країни або працюючи в умовах необхідного підвищеного ризику для здоров’я. А не ніжитися в затишній камері в’язниці, продовжуючи сидіти на шиї платників податків, яких він же і обікрав.
Поляризація покарання та винагороди передбачає саме такі безкомпромісні заходи. Люди повинні знати і усвідомлювати наслідки чесного і безчесного засобів життя.
Каторжні роботи досить нещодавно застосовувалися правоохоронною системою США і в Швеції застосовуються на цей час.
Тому розмови про недоцільність такого засобу покарання та стримуючого фактора не мають обґрунтування"


"Пункт третій. Виконавча гілка влади. Інститут президенства.

     Проблема:
Дисфукційність президентства, його боротьба з прем`єр міністром, якщо він не є його слухняним ставлеником - є руйнівними в історії України процесами. Тому, цілком логічно, багато українців ставлять під сумнів взагалі сенс існування інституту президента і пропонують інші форми державного менеджменту України.
Президент постійно має таємні стосунки з олігархатом, а іноді навіть сам є олігархом. Що є причинами його нехтування своїми обов’язками гаранта Конституції та не тільки юридичного, але і морального лідера Держави та Нації.
Президенти України активно розбудовували та були частиною олігархічно-корупційної системи в Україні.
Влада президента України на справі, а не в теорії, майже досягає рівня влади генерального секретаря КПРС часів Радянського Союзу. Вона відрізняється лише обмеженностю по часу. Котрий президенти намагаються використати максимально ефективно для узурпації влади з метою власного збагачення. Але таке збагачення неможливе без підтримки цілої групи впливових чиновників та діячів, котрим такий президент, для того щоб втримати свої позиції, надає можливість також незаконно збагачуватися, при цьому використовуючі зкроєні під ці процеси закони. Тобто де-юре навіть цілком легально згідно законів країни.

     Метод її усунення:
Автор цієї політичної платформи розуміє що повинен донести до читача абсолютно чітке бачення вирішення проблеми. Водночас він вважає що приймати остаточне рішення щодо форми державності України повинні приймати саме українці колегіальним, а не індіаідуальним рішенням.
Існує більше аніж один метод усунення даної проблеми. Автор є лобістом саме американської, унікальної на його думку, моделі.
Для початку треба визначитися чи необхідно зберегти республіку. Чи варто відновити конституційну монархію. Чому саме такий вибір? Тому що саме ці форми правління продемонстрували свою працездатність в сучасних розвинутих суспільствах Західної Демократії.
Конституційна проблема України полягає в тому, що передбачено і позицію Президента і позицію Прем`єр - Міністра, що є політичним нонсенсом.
Президент в європейській моделі республіки є головою країни. В той час коли Прем`єр-Міністр є очільником уряду.
Якщо відкинути осторонь кулібінщину з її утопічними проектами, залишається лише три життєздатні форми державного устрою. Це Народна Республіка ( приклади: Росія, Китай, Північна Корея). Національна республіка (приклади: США, Франція, Німеччина, Канада)
Конституційна Монархія ( Британія, Швеція)
Посада Прем`єр -Міністра має сенс лише і виключно в умовах конституційної монархії або в республіці з номінальною, практично безвладною позицією Президента країни.
Очільником уряду в таких державах є Прем`єр-Міністр.
Така посада в Україні буде мати сенс лише в умовах наступного Гетьманату. В цьому випадку не ведеться суперечок кому саме належать природні ресурси та збройні сили. Вони належать Гетьману. Землі та кораблі носять ознаки приналежності монарху. Але в умовах сучасної конституційної монархії це не означає що Гетьман може вільно розпоряджатися землею та природними ресурсами. Чи дарувати іншій країні та фізичним особам кораблі та літаки свої-збройних сил.
Його роль - збереження традицій та нагляд за справедливістю в країні своїм втручанням в особливо важливих випадках.
Наприклад досить ризикове рішення направити авіанесущу ударну групу до узберіжжя Аргентини, в умови повітряного домінування та чисельної переваги ворожих збройних сил, приймала не англійська королева. А діючий Прем`єр - Міністр Маргарет Тетчер. І, відповідно, несла відповідальність за успіх чи провал такої операції. Престиж країни був в її руках.
Конституційна монархія в Україні буде мати багато плюсів та недоліків і автор залишає більш детальне обговорення цієї форми правління поза межами даної платформи.
Пропонується Національна Республіка, як найбільш ефективна і сучасна форма правління.
Позиція Прем`єр-Міністра в ній скасовується. Вона в ній неможлива. Тому що в європейській моделі Прем`єр Міністр є очільником двох гілок влади. Законодавчої та виконавчої. Це дуже важливо знати і розуміти. В американській моделі державного менеджменту посада Президента обмежена виключно до очолювання гілки виконавчої влади.
Натомість потрібно заснувати пост Віце-Президента, як помічника і першого заступника Президента. Віце-Президент також є очільником Верхньоі Палати Парламенту, Кола Старійшин. Спікер Пардаменту в тій ролі, яка зараз відома українському вселенню, очолює лише Нижню Палату. Така структура законодавчого зібрання може здаватися загадто ускладненою. На справі вона чітко протистоїть спробам узурпації влади. І не скільки завдяки начебто високій свідомості і совісті політиків, а насамперед завдяки конкурентній боротьбі політиків, які бажають знаходитися в Парламенті довше одного строку.

Тобто посада Президента, як головного менеджера країни, головнокомандуючого Збройними Силами та гаранта конституційних прав і свобод громадян - зберігається.
Але при цьому необхідно на законодавчому рівні закріпити декілька положень.
Наприклад, заснувати позицію Прокурора по нагляду за діяльністю Президента та його департаменту. Котрий має право ініціювати процедуру імпічменту за ознаками державної зради та інших правопорушень, не очікуючи ініціації такого процесу Колом Старійшин, або голосуванням народу України за допомогою технології "блокчейн", використовуючі спочатку електронну петицію, а потім - індівідуальне біометричне голосування. Народ може ініціювати імпічмент будь якого президента Парламентом, при 75-відсотковому голосуванні "за".
Тобто президента на посаді контролюють три незалежні інституції.
А не відбувається п’ятирічна чергова узурпація влади.

Ще одним необхідним заходом є обов’язковий процес суспільної відкритої перевірки будь якого офіційного кандидата в Президенти на наявність відносин, співпраці чи участі в олігархічних корупційних оборудках, схемах, тощо.
Правоохоронні органи повинні мати законодавчо закріплене право та імунітет на розслідування діяльності діючого, колишнього президента або кандидата.
Усі результати таких розслідувань повинні публікуватися в відкритих для загального ознайомлення державних і приватних ресурсах.

Пропонується встановити нижчу за існуючу заставу кандидата в президенти, щоб надати шанс більш широкому колу кандидатів приймати участь у виборчих змаганнях. Це повинна бути справжня застава, а не черговий засіб нечесного поповнення державного бюджету. Тобто гроші потім повинні бути повернені кандидату, а від нього - донаторам його передвиборчої кампанії.

Пропонується встановити вищу планку обмеження на капітал усієї родини та родичів кандидата, щоб олігархи, та ті, хто акумулював досить великі статки - не допускались до найвищих посад в державі. Інакше це створить умови конфлікту персонального та державного інтересів.

     Чому треба зробити саме так:
Протистояння Президента та Премєр-Міністра є руйнівним і повинно бути усунено на системному рівні. Наявність обох посад, якщо президентська має вагому виконавчу владу - є політичним нонсенсом і невіглаством авторів діючої редакції Конституції України.
Президент країни повинен бути відокремленим від інтересів олігархату та найбагатших людей країни. Він повинен контролюватися як Парламентом, так і носієм державної влади України, тобто електоратом безпосередньо. Позиція Прокурора по Надзору, а також Офіс за наглядом відповідності державної етики - є стандартними інституціями в країнах розвинутої демократії, в умовах відсутності тоталітаризму."


"Пункт Четвертий. Виконавча гілка влади. Правоохоронні органи.

     Проблема:
Правоохоронні органи України є лише косметично "прикрашеними" органами тоталітарного садистського радянського режиму.
Інші колишні республіки Радянського Союзу західної орієнтації зробили усе можливе, щоб позбавитися органів терору над власним населенням, що залишилися від СРСР і створили більш ефективні, професійні та людяні правоохоронні органи, використовуючі досвід країн Західної Демократії.
Нелюбов українців до кардинальних змін, десятиріччя промивання мізків радянською пропагандою, хворобливі звички пристосовуватися, замість того щоб впливати на навколишнє середовище, бажання використовувати вже "готовеньке" зіграли з українцями жахливий жарт.
Вони зберігли в своїй власній країні чужу нелюдську систему тотального терору над населенням. Вони себе заколисали, брешу і самі собі, що це і є справжні правоохоронні органи. Багато людей навіть і сьогодні, після втрати Криму за активної участі дисфункційності і зради в цих самих "правоохоронних органах", після масових вбивств перед очами усього Світу на майдані, після жорстоких розгонів демонстрацій протесту -вважають що краще мати таке аніж нічого. Важать що поліція та СБУ гарантують їм хоч і не стовідсотковий, але задовільний правопорядок та збереження державності.
Наівність цих людей вражає. І насамперед пояснюється тим, що вони й гадки не мають якими можуть бути справжні поліцейськи або професіонали розвідки та контррозвідки.
Багатьом не те що простим пересічним людям,але навіть громадським активістам, на приходить в голову що боротися з корупцією повинні насамперед не вони, а Служба Безпеки України і Національна Поліція. Що в них є усі інструменти щоб цю корупцію знизити до рівня, що вже не буде мати настільки руйнівних наслідків для держави. І це навіть не згадуючи про реформу прокуратури чи суддівської гілки влади. Люди настільки звикли до дисфункційності правоохоронних органів, що сприймають це за абсолютно нормальне. А якщо хтось з співпрацівників поліції, СБУ, митниці Національної Гвардії просто виконає свій службовий обов’язок - такі українці вже захлинаються від щастя, розказуючи на весь світ про геройство того чи іншого службовця, не розуміючи що це повинно бути звичайним, скоріш навіть непомітним, стандартом життя.
Корупцію та беззаконня не може бути поборено людьми та організаціями, в котрих ця сама корупція та беззаконня є стандартом діяльності. Як правило, це пояснюється самім собі, що "так треба зробити для захисту Держави" чи якоїсь іншої світлої і чистої мети. Тому це ОК іноді заплямити свої руки чи мундир кров’ю інших, дуже часто безвинних, людей.
Гестаповські засоби "виховної роботи" з населенням зазвичай відбуваються в ретельно схованих від сторонніх очей застінках. Жертви6 хто залишається після цього живий, потім усе життя бояться хоч щось розказати. Взагалі страх перед "органами" виховувався десятиріччями більшовицької окупації і сьогодні він помітно не зменшився.
Усе це плюс загадто величезні владні повноваження призвели до того, що радянські органи терору поступово але впевнено були приватизовані різними "посадами", а іноді просто товстими гаманцями. Централізована система ралянського типу ідеально підходить до такої приватизації. Юридично усе виглядає державним. Фактично - захищає і б’ється за приватні інтереси замовників послуг, що щедро платять за "службу".
Саме на реформу правоохоронних органів, як найперший приоритет, звернули увагу західні партнери України і навіть надали фінансові гранти за кошт власних платників податків. Але нульова юрисдикція на території України та тихий саботаж з боку державних посадовців зробили свою справу. Чергова реформа виявилася черговим фейком.
Проблем, пов’язаних з дисфункційностю та корумпуванням правоохоронних органів України загадто багато щоб повністю тут описати. Тому краще перейти до конструктиву.

     Як її усунути:
Правоохоронні органи, котрі своєю діяльністю мають найбільший вплив на суспільне життя складаються насамперед з трьох організацій.
СБУ ( колишнє КДБ, коментарі для західних читачів зайві).
Національна Поліція ( до нещодавно - міліція, але радянська, а не американська militia, що складалася з загонів озброєних цивільних громадян, воюючих з британськими військами. Термін взяли на озброєння більшовики, намагаючись продемонструвати начебто зв’язок з народом).
Національна Гвардія ( радянські Внутрішні Війська. Охоронники концтаборів, в’язниць, конвоїри, розстрілювали народні бунти в СРСР. Назва - взагалі повний фальшивий фасад. На відміну від попередніх організацій - людей для служби в цю заганяють насильно. Вчать зневазі людській гідності, здоров’ю та життю. Вчать тому, що ті, проти кого їх розгортають - злочинці та бунтарі, з котрими треба особливо не розводити церемонії, за виключенням випадків, коли хтось знімає те що відбувається на камеру).

Повністю і докорінно треба змінювати саме ці три організації.

Посилення функційності і зменшення корупційних ризиків починається в випадку СБУ та Національної Поліції саме з роздрібнення та диверсифікації менеджменту цих організацій. У випадку Національної Гвардії - потрібно докорінно змінити принцип набору, притаманні функції та підлеглість.

Національна Гвардія повинна бути повністю позбавлена функцій охорони та конвоювання підозрюваємих та засуджених в злочинах. Для охорони ув’язнених створюється окремий Департамент Коррекціі. Який складається з Унітарного ( державні злочини ) та обласного (кримінальні злочини, здійснені на території окремої області). Злочини, скоєні на більш ніж території однієї області - автоматично підпадають під категорію державних і розслідуються не виключно місцевою поліцією, а Державним Бюро Розслідувань, одним з майбутній підрозділів реформованого і роздрібненого СБУ.
Національна Гвардія підпорядковується Міністерству Оборони України і є різновидом Збройних Сил Країни. В її лавах проходять службу громадяне України в віці від 20 до 45 років виключно на добровільних засадах. Вони проходять службу в частинах 4 місяці на рік. Держава гарантує збереження їх робочого місця і незмінну зарплатню (до офіційно встановленої межі). Військовослужбовці Національної Гвардії зберігають своє снарядження, автоматичну вогнепальну зброю та встановлений стандартний боєзапас за місцем проживання. Вони зберігають здібність по сигналу швидко, за декілька годин, мобілізуватися навколо своїх місцевих арсеналів більш потужної зброї.
Їх інтеракція з цивільним населенням може відбуватися виключно під час ліквідації наслідків стихійних лих, аварій або під час запровадження Надзвичайного Стану і охорони стратегічних об`єктів, вокзалів, тощо.

Національна Поліція повинна бути роздрібнена за територіальною ознакою. Внутрішня централізована армія терору під єдиним командуванням повинна припинити своє існування. Ця ідея здається деяким українцям абсолютно неприпустимою, вони питають хто командує усіма поліцейськими силами США і відчувають шок, коли отримують відповідь про те, що ніякого головного або центрального командування усіма усіма поліцейськими силами в США просто не існує.
Державна (федеральна) поліція діє виключно на територіях федерального уряду і є не багаточисельним підрозділом. Абсолютна більшість працівників поліції працює в своїх територіальних підрозділах і їх очільник підпорядковується місцевим органам самоуправління.

Пропонується створити три головних види поліцейських сил України.
Державною в тому змісті розуміння, що існує зараз, залишається лише Поліція Автомагістралей. Вона має юрисдикцію лише і виключно на трасах країни, які є державного значення. В пропозиціях по інфраструктурі буде запропоновано ці магістралі зробити без обмеження швидкості за прикладом Німеччини. Тому поліцейські такого підрозділу потребують особливий вишкіл та тренування.

Міська поліція оголошується муніципальною і її очільник підпорядковується місцевому уряду і лише йому. Очільник муніципальної поліції є виборчою посадою і обирається місцевими мешканцями на дворічний строк з можливостю балотуватися на наступних виборах.
За злочини і зловживання, створені підлеглими очільника муніципальної поліції від несе персональну відповідальність, втрачаючи свою посаду, в окремих випадках - з 10 річною забороною займати будь яку бюджетну посаду. Потерпілі подають в суд за моральні та матеріальні збитки і отримають компенсацію внаслідок позитивного рішення судовими інстанціями з муніципального бюджету.

Поліція сільської місцевості очолюється шерифом. Шериф є також виборчою посадою на строк 2 роки. Обирається місцевими мешканцями. Особисто приймає на роботу кожного поліцейського свого департамента і несе персональну відповідальність за законність дій своїх підлеглих. У випадку злочинів своїх підлеглих - достроково втрачає свої повноваження. Компенсація постраждавших від зловживань та незаконних дій впроваджується з місцевого бюджету.

Поліцейські усіх трьох видів повинні на початку пройти відбір і успішно закінчити курс навчання та тренування в будь якій стандартизованій поліцейській академії країни, мережу котрих необхідно створити, використовуючі багаторічний досвід наших західних партнерів.
Поліцейська служба - це діяльність, пов’язана з небезпекою для життя та здоров’я як офіцерів поліції, так і цивільних громадян. Тому в такому важливому питанні неприпустимі аматорство, застарівши методи та експерименти над людьми.

Майбутній поліцейський може подавати заявку на навчання в поліцейській академії за власною ініціативою, або за направленням від будь якого муніципального чи шерифського поліцейського департамента.
Після навчання поліцейський офіцер або отримує направлення ( якщо поступав на загальних засадах) або поступає у розпорядження підрозділу, очільник котрого складав направлення в поліцейську академію.
Молодий поліцейський повинен пройти обов’язкове 6-місячне стажування з більш досвідченим офіцером поліції ( на початку реформи це не застосовується, тому що "досвід" не реформованих по суті поліцейських не цікавить і навпаки - може бути шкідливим )

Усі підрозділи повинні мати свою унікальну уніформу і кольорову схему патрульних авто засобів для легкої індентифікаціі підрозділу. Тобто кольори та уніформа поліції державних магістралей відрізняється від, наприклад, будь якого підрозділу муніципальної поліції чи департаменту шерифа. Всі області також повинні відрізнятися одне від іншого, підкреслюючи свою унікальність і навіть культурні розрізнення.

Кожний муніципальний та шерифський департамент створюють та підтримують на відповідному професійному рівні Підрозділ Особливої Зброї та Тактики.
Цей підрозділ повинен мати на свому балансі високоточну зброю, зброю крупного калібру, броньовану техніку та інші засоби протистояння, локалізації та усунення нестандартних загроз
Такий підрозділ активізується лише і виключно в ситуаціях, що мають ознаки тероризму, тобто при захопленні заручників, загрози застосування вибухових пристроїв чи вогнепальної зброї проти цивільних громадян.
Підрозділ суворо заборонено використовувати в умовах акцій мирного протесту громадян.

Усі поліцейські, за виключенням працівників Підрозділу Особливої Зброї та Тактики повинні при виконанні своїх обов`язків демонструвати нагрудні номерні жетони та таблички з прізвищем. Їм заборонено вдягати балаклаву окрім операцій в фронтовій та прифронтовій зоні бойових дій. Порушення цієї регуляції, зафіксоване громадянами, призводить до автоматичного довічного звільнення з лав поліції порушника, його безпосереднього командира та очільника муніципального або шерифського департаменту."


Продовження попередньої частини пропозицій реформи правоохоронних органів.

"СБУ, перейменований КДБ, за 28 років юридичної незалежності України перетворився не на інструмент забезпечення безпеки держави від зовнішніх посягань, як це продемонструвала ганебна бездіяльність, некомпетентність і навіть відкрита державна зрада під час подій 2014 року. Не на інструмент безкомпромісної боротьби з корупцією в державних установах, що є нацбільшою загрозою безпеці держави.
А на Службу Безпеки Президента. На службу регулювання аморальних торгівельних відносин з сепаратистами. На службу перемовин з зовнішнім агресором. На службу фізичного знищення захисників та патріотів України, ветеранів бойових дій. На службу пограбування народу України, конфіскуючи автомобілі та усе інше, що за законами захисту олігархічних монопольних інтересів потрапляє під визначення "контрабанда". На службу рекетирства, рейдерства та "кришування" приватного бізнесу. На службу фальсифікації кримінальних справ на опозицію провладним кишеньковим партіям.
Усі ці функції більш відповідні і притаманні опричникам російського божевільного царя Івана, аніж сучасним професіоналам розвідки та контррозвідки.
Матеріальний стан левової частки співпрацівників СБУ залишається жалюгідним у порівнянні з їх колегами в сучасних розвинутих країнах. Тому на даний момент СБУ є організацією, в котрій імунітет проти корупції є досить слабким і абсолютно неприпустимого рівня для справи реальної безпеки держави.
Служба Безпеки України не є незалежним самостійним органом, як це запроваджено в сучасних високорозвинутих країнах. СБУ є слухняним інструментом в руках будь якого президента країни. У випадку с українською спецслужбою найвищих повноважень - так вона ще неофіційно поділена на декілька конкуруючих між собою кланів, кожний з котрих таємно спонсорується окремим олігархом чи групою олігархів.
Централізація служби, її громіздскість - також не допомагає її здібності ефективно захищати державні інтереси. Така структуризація дуже зручна для узурпації цілої служби, яка не має функційних конкурентів в правовому полі країни.
Те, що СБ України фактично не реструктуризували ще з часів СРСР - є справжньою ахилесовою п’ятою державної безпеки України. Бо достатньо корумпувати чи схилити на свою сторону очільника служби - і уся колосальна машина стає дисфункційною, незважаючі на те, що вона може бути наповнена ідейно непохитними, чесними людьми.

Служба Безпеки України повинна бути децентралізована структурно і роздрібнена. Наприклад в Сполучених Штатах Америки після кожного не доопрацювання спецслужб, як наприклад подій 11 вересня 2001 року - ЦРУ та ФБР підлягали радикальному реформуванню. І кількість незалежних одне від одного агентств лише збільшувалось. Таким чином, наприклад, з’явився департамент безпеки Батьківщини.
На сьогоднішній день в США існує більше двох десятків державних департаментів розвідки, контррозвідки та таємного слідства. Це зроблено для того, щоб запобігти однобокій або заангажованій інформації. Щоб помилка або дезінформація від одного джерела не мало можливості впливати на правдивість загальної картини чи підозри.
Що ми спостерігаємо в Україні? Усе знову з точністю до навпаки.
Розвідкою займається фактично дві агенції. Контррозвідкою також дві. І обидві були помічені як в корупційних схемах, так і в справжніх актах зради чи саботажу проти власної країни.

Пропонується розформувати СБУ і створити п’ять незалежних одне від одного підрозділів.
1. "Державне Бюро Розслідувань". Має юрисдикцію на офіційній території держави. Займається знищенням розвідувальних сил іноземних держав на території України. Слідством та арештами підозрюємих у кримінальних злочинах, що мали місце на території більш ніж однієї області України. Слідством та арештами підозрюваємих у економічних злочинах. Слідством та арештами державних посадовців, що підозрюються в корупції. Аналог американського ФБР.
2. " Унітарна Служба Розвідки". Має юрисдикцію за межами держави і на обмежених територіях своїх конспіративних приміщень та штаб-квартири в Україні. Займається розбудовою розвідницької, диверсійно-саботажноі мережі за кордоном. Збирає та робить попередній аналіз сенситивноі для уряда України інформації з закордонних джерел. Аналог американського ЦРУ.
3. "Агенція Національної Безпеки". Електронне спостереження, моніторинг комунікацій, кібербезпека. Аналог однойменного державного закладу США.
4. " Унітарна Служба Контррозвідки". Має юрисдикцію в Україні та за її межами. Само пояснювальна назва організації. Повинна бути створена з нуля з-за високих ризиків проникнення вже завербованих агентів іноземних спецслужб в лавах СБУ.
5. " Департамент Державної Безпеки". Має юрисдикцію і паралельні функції усіх чотирьох попередніх підрозділів плюс регулює процеси міграції та еміграції в країну. Має повноваження позбавлення українського громадянсьтва по статті "Державна зрада" та депортації за межі країни. Встановлює обмеження на в`їзд, тощо.

     Чому треба зробити саме так.
Реструктуризація та диверсифікація правоохоронних органів України створить перехресну юрисдикцію і перешкоди для спроб централізації і узурпації владних повноважень окремими державними посадовцями.
Знищення армії терору над власним населенням призведе до поповнення боєздатної живої сили для захисту країни, як у випадку Національної Гвардії. Унеможливить використання таких підрозділів проти мирних протестів, виведе територіальну обороноздатність країни на новий якісний рівень, підвищить свідомість громадян, покращить відносини між електоратом та державним апаратом.

Виборність очільників поліції, їх повна незалежність від Київа, створить умови безпрецедентного контролю над діяльністю поліції з боку місцевого населення. Завдання поліції - підсилення виконання загальних та місцевих законів. А не централізовано керована армія підрозділів які можна легко та швидко перекинути з інших регіонів для розстрілу протестувальників на Майдані якимсь міністром.
Спецпризначенці повинні захищати беззбройних людей від озброєних злочинців. А не навпаки.

Роздрібнення СБУ на незалежні служби підвищить ефективність результатів роботи, створить умови здорової конкуренції, унеможливить узурпацію повноважень одним керівником, зробить підрозділи більш гнучкими та покращить менеджмент, переводячи акцент на якість, в протилежність кількості. Умови неоголошеної війни лише продемонстрували низьку ефективність того, що залишилося від радянського КДБ і абсолютно не відповідає вимогам сучасності та сподівань українців. "


оновлюється …

© Рустам Ташбаєв

Джерело 1

Джерело 2

Джерело 3

Джерело 4

Джерело 5

Джерело 6

Остання зміна: Понеділок, 07 січня 2019 17:37

Перший Національний Український Конгрес

-2°C

Kyiv, Ukraine

Mostly Cloudy

Humidity: 80%

Wind: 14.48 km/h

  • 04 Jan 2019 -1°C -7°C
  • 05 Jan 2019 -3°C -5°C